Спогади про війну - 16 Июня 2011 - Перевальск Газета народная трибуна
  Купим металлолом в Москве и области
<Суббота, 10.12.2016, 22:20
 
Главная Мой профиль Регистрация Выход Вход
Новости
Район Область Украина Россия Мир
Вы вошли какГость · Группа "Гости"Приветствую Вас, Гость · RSS
Форма входа
Меню сайта
Инфо
Спортплощадка
Категории
Перевальск [75]
Общество [241]
Праздники [118]
Криминал [19]
Политика [21]
Спорт [27]
Культура [68]
Медицина [54]
Социалка [23]
Официально [180]
Местные советы [42]
Экономика [14]
Украина [18]
Мир [1]
Луганск и область [22]
Поиск по городу
 
Главная » 2011 » Июнь » 16 » Спогади про війну
14:11
Спогади про війну

ЛІДІЯ ІВАНІВНА БІРЮКОВА народилася 11 грудня 1925 року в Алчевську Луганської області. На даний момент проживає у Байрачках сама, але має доньку та онуків, які мешкають у Перевальську та постійно відвідують стареньку, надають їй необхідну допомогу.

З 1942 року, ледве зустрівши своє 17(річчя, записалася добровольцем на фронт. Весь час воювала у 5-й ударній армії.

Починаючи з Алчевська, через Донецьк, Херсон з 5-ю ударною армією Лідія дійшла до Миколаєва та розташувалась там на довгий час. Згодом через Мелітополь, Румунію дійшла до Германії. Нагороджена орденом "За мужність". Має посвідчення учасника бойових дій.

Лідії Іванівні Бірюковій у її 85 років дуже важко рухатися, тому вона потребує допомоги щоденно. Волонтерський загін "Країна Добрих Справ" допомагає їй по господарству: прибрати в хаті, нагодувати кішку, винести сміття та інше. Найголовніше, чого потребує старенька, — так це тепла, ніжності та просто ласкавого слова, почуття, що вона ще комусь потрібна, що про неї пам’ятають.

Лідією Іванівною опікується соціальний фонд і теж надає їй необхідну допомогу, приділяє належну увагу.

ВАЖКИМ було моє життя. У 1932 році від страшного голоду помер батько. Нас у матері залишилось троє. Старший брат пішов на фронт у 1941 році та майже одразу загинув. Молодший брат ще малим був, залишався з матір’ю.

А я пішла на фронт добровольцем, ледве мені виповнилось 17 років. Записалась у 5 ударну армію. Взяли мене польовою санітаркою, а я ж була така маленька, така худенька, що й з місця зрушити нікого не могла. То стали ми вдвох з Нінкою (ще одна дівчина-санітарка) з бою поранених витягати. Пам’ятаю, був хлопчина один. Лежав весь у крові, навіть обличчя не видно було. Ми його ледве-ледве на ноші перетягнули та почали до окопу тягти, а він плаче та щось сказати хоче. Нахилилася я до нього, а він просить, щоб матері передали і за кишеню хапається. Як до окопу дісталися, я витягла з його кишені пакуночок. Фотокарточка там була — він з дівчиною та підпис: "Мама, це моя Зина". Був там і лист матері. Розказував хлопець, що мріє одружитися з цією Зіною.

Плакали ми з Нінкою, бо знали, що вже ніколи ні матір, ні Зіна не побачать свого Миколку…

А фотокарточку та листа ми все-таки відправили матері, тільки повідомили, де і коли загинув її син. Ось така вона, війна…

Розказує Лідія Іванівна, а сама так плаче, ніби ця подія з нею відбулася не 70 років тому, а щойно.

Спогади записала Віра

БОНДАР, учениця 9 класу

Байрачинської ЗОШ № 30.

Прикрепления: Картинка 1
Категория: Перевальск | Просмотров: 212 | Добавил: nartribuna | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Поиск
Календарь
«  Июнь 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Погода в Перевальске
Случайное фото
Облако тегов
Счетчик посещений
Сайт управляется системой uCoz